вівторок, 21 червня 2016 р.

Чорничної любові пост

Чорниці я люблю... їсти... в будь-якому вигляді.
Чи то ціленькими, присипаними цукром... чи то у вареничках, чи то у пиріжках... чи то засушеними, замість цукерок... чи то з морозивом, чи зі сметанкою... чи то у чудернацьких десертах...
Але я зовсім не люблю їх збирати... от суниці - люблю, а чорниці - зовсім ні...
Можливо, тому що бабусине село, у якому пройшло все моє "канікульне" дитинство, було оточене лісами з суницями, малиною та дерлинами (і там зовсім не було чорниць). По чорниці доводилось їхати далеченько. Для цього потрібно було вдосвіта встати, одягнути чоботи (бо ж роса) і на сусідській підводі, куняючи, подорожувати через поля та ліси до "чорничних галявин".

 У таку подорож вирушали господині з усієї вулиці (скільки поміщалось на одній підводі :-))
Тому додому повертались лише тоді, коли всі наповнювали свій посуд чорницями. Я ніколи не розуміла, чому серед цього "посуду" зазвичай були 10-ти літрові відра, а не, приміром, трилітрові відерця (було б значно швидше :-))
От я (лише тричі побувавши в такій "експедиції") мала при собі саме таке 3-літрове відерце... і як же довго воно наповнювалось!!!


Так, сусідки постійно повчали мене, аби не видмухувала так ретельно листочки з ягід, мовляв, дома уже перебереш... але я так не вміла, мої ягоди у відерці повинні були бути чистими, незасміченими... саме тому, поки я дозбирувала своє відерце, мої "партнерки" уже бережно пов'язували марлею свої вщерть наповнені "дійниці" (так називали відерця, часто емальовані зсередини, у які доїли корів, вони були трішки меншими, ніж відра на воду, і легшими, відповідно). "Марлеві пов'язки" були потрібні, аби не розсипати ягоди під час подорожі додому. 

Якщо дорогою "туди" усі мирно куняли і лише зрідка перемовлялися напівпошепки, то зворотній шлях був досить веселим та гамірним. Жіночки та молодиці ділилися своїми життєвими історіями, пліткували, а потім ще й співали :-)
Чи не єдиною приємністю в таких поїздках був "перекус" у лісі (адже виїжджали не снідавши і були у лісі через обідню пору). Яке ж смачне було те сало! А житній хліб, ще теплим завернутий у клапоть бавовняної тканини та потім у торбинку, аби зберегти свіжість, ніколи так не смакував вдома! 

Тепер моя рідня, яка чудово поінформована стосовно моєї нелюбові до процесу "заготівлі" чорниць, справно обдаровує мене то відерцем, то мисочкою цих ягід :-) Тому я можу поекспериментувати з кольорами та формами під час приготування десертів :-)

На фото - знову ж клафуті, як і минулого разу, тільки тепер з чорницями
Вітамінного вам літа!!!

І знову я до Юліного проекту Rustic Summer  :-)

18 коментарів:

  1. Яка смакота!!! дуже-дуже-дуууже хочу чорниці! :)
    Я взагалі-то ніколи не була у лісі, так що про чорничну охоту годі і казати :)
    Але те, що вона смачна до нестями, то точно! :) хочу і вареників, і пиріжків, і просто з цукром і сметаною! :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибі, Тетяно! Зараз повинні на стихійних ринках продавати, тому - гайда купувати чорницю та балувати себе :-)

      Видалити
  2. Де рецепт? )) А я обожнюю їздити за чорницею, поки назбираєшь - наїшся!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. У мене так з суницями :-)
      А рецепт... давала посилання минулого разу, тому не хотіла повторюватись :-)
      Ось звідси брала http://andychef.ru/recipes/clafuti-straw/

      Видалити
  3. А мені захотілося зразу вареників...

    ВідповістиВидалити
  4. Яка знайома історія, дещо просто списане з мого диинства! :)
    Моє ДН в січні, і от коли я збираючи ягоди нила старшій сестрі про те, що "все, більше не можу" - вона казала:"ну, ще трошки бо якраз півлітрової баночки не вистачить на всю зиму, до твого дня народження". Знаходила до мене підхід!

    Ларис, фото неможливо апетитні!!! :)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ох і винахідлива у тебе сестра :-)))
      Ми коли по суниці ходили, то мами брали великі відра а нам давали спеціально маленькі чашечки і влаштовували змагання, хто більше чашечок назбирає і своїй мамі висипле :-)
      Окреме спасибі за комплімент фотографіям!... а то щось я вже розучилась фотографувати... намагаюсь наверстати :-)

      Видалити
  5. Какая красота! И уверенна, что вкуснятина неимоверная))

    ВідповістиВидалити
  6. А я вареників якраз наліпила :))). Правда, ще і з полуницею -- донечка більше з чорницями любить, а чоловік -- з полуницею, то щоб не сперечалися зробила 2 варіанти :))).
    А ще чорниці мені колись врятували зір. Мені вже приписали окуляри....та мама вирішила лікувати чорницями. А працювала вона на заводі продтоварів і там робили різну консервацію з ягід ( і їх відповідно на заводі було чимало ), то брала мене на роботу і там мене щедро вгощали :))). А ще поруч був молокозавод, який ділися з мамою вершками, тому літрова кружка чорниць з вершками і цукром були моїм щоденним раціоном :))). І головне -- допомогло ! Зір у мене став відмінним ( тьфу-тьфу-тьфу :))).
    От добре, що ще чорниці лишилися -- йду і собі таке диво зроблю. А то від твоїх чудових фото просто слинка тече :))). Дякую за рецептик і ідею !!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ну як? Пекла? Як враження?
      А для мене вареники - то майже подвиг :-) Дуже не люблю місити для них тісто...
      Гарна твоя історія... тепер буду їсти побільше чорниць (хоч поки що із зором у мене все нормально... але це вишивання....)

      Видалити
  7. Сачно! :)
    Не люблю збирати чорниці, дуже багато комарів :(

    ВідповістиВидалити
  8. Лариса, спасибо за такое кулинарное вдохновение!!! Взяла на вооружение этот рецепт клафути, сделаю обязательно) На даче как раз поспела шелковица =)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Тебе спасибо, Юлечка, что своими проектами вдохновляешь меня на различные эксперименты :-)
      Думаю с шелковицей еше лучше получится... в ней сока меньше, будет красивее :-)

      Видалити