Шоко-смаколики з тріщинками

У вчорашній публікації я обмовилась, що стала більше експериментувати з випічкою

Сьогодні покажу один з таких експериментів.

Рецепт та інструкції випадково натрапила в Інстаграмі і одразу ж наступного дня вирішила спробувати, а тепер і поділитися з вами своїми спостереженнями

Інгредієнти:
2 яйця
2/3 склянки цукру
Пів чайної ложки соди гашеної оцтом
3 столові ложки какао
100 г вершкового масла
Мука
Цукрова пудра
.

Міксером збити яйця і цукор, додати соду і какао, збити. 

Додати холодне масло і знову збити. 

Потім додати приблизно 1,5 склянки муки і замісти плотне тісто. (власне, з такою кількістю муки замісити мені не вдалося... лише добре перемішати лопаткою до стану дуже густої сметани..але я так і залишила)

Поставити в холодильник на годину. Після цього скатати кульки розміром з горіх та обваляти їх в цукровій пудрі і викласти на деко, застелене папером для випічки, на відстані 3-5 см одна від одної, бо вони трошки підростуть.
У мене електрична духовка з конвекцією, температуру ставила 200 і випікала близько 10 хв
В процесі трішки заглядала до них, та злегка натискала на печеньки - чи затверділи. Коли печиво підросло, потріскалось та верхівка стала злегка твердою - дістаємо. Я одразу ж перекладала на таріль і за кілька хвилин. приготувавши чай, ще теплими куштувала :-)

Як не дивно, печива вийшло доволі багато, і хоч воно надзвичайно смачне - нам вистачило на два-три дні до чаю та молочка. Не перевіряла, але мені здається, що воно може довго лежати, не втрачаючи смакові якості :-)
Смачного!

Комплект для святкового застілля

По гарячих слідах покажу ще один комплект, що шила до святкового столу замовниці.

Складається з центральної серветки-доріжки та 12 декоративних серветок під тарілки

У мене такого здоровенного стола, як у замовниці не знайшлося, тому на моєму ця серветка виглядає, швидше, як скатертина :-) Але фото від замовниці я не дочекалася, і пора вже підсумки року підводити... ось і знайшла в фотоапараті два знімки, які робила перед відправкою (тому, звиняйте за якість...)
З залишків тканини пошила ще декілька ялинкових прикрас у подарунок замовниці

Завітаю у Рукодільніу кав'ярню


Та в Галерею Натхнення

Зберігаємо запаси красиво

Коли за вікном сніжок, морозець... хочеться публікувати лише новорічний декор :-) Якось все інше здається "чужим на цьому святі"....

Але сьогодні я виправдаюсь кольоровою гамою, яка дуже навіть асоціюється з Новим роком, правда? Ну, і наостанок тим, що на календарі все ж таки ще останні години осені

У нашій сім'ї п'ють багато чаю... ні, не так.... БАГАТО ЧАЮ! :-) Маже завжди, коли хтось із друзів або родичів заходить навіть на декілька хвилин, не обходиться без посиденьок за чашкою чаю.

Ми любим різні чаї, а  особливо трав'яні! Тому засушені зіллячка не поміщаються в звичайні пристосовані банки... потрібно було щось із цим робити.
Одного разу мене таки втомили поліетиленові пакети з травами в шафці (тим паче, що так їх для чаю не дуже добре зберігати), і я таки взялася за торбинки!

Ланчмати

Був у мене нещодавно досвід з пошиття ланчматів....

Складна для мене ця справа.... синтапон, кілометри строчіння, обшивання бейкою....але чого не зробиш для друзів :-)

Фото люб'язно надані замовницею.

Настільки мені вони самодостатні. що навіть текст не пишеться... просто порозглядайте :-)

"З миру по нитці" - мариновані бурячки

Будемо вважати, що моя рубрика "була на канікулах" :-)
Тепер, коли осінь вже давно перетнула центральний рубіж, я вирішила її відновити.
Отож, сьогодні початок місяця, і ми знову з вами потеревенимо
Сьогоднішню публікацію в рубриці "З миру по нитці" присвячую запасам на зиму :-)

Можливо тому, що я тепер офіційно безробітна, а можливо тому, що мої хлопчата підросли і в мене тепер три мужики, а не "один з двома десятими" :-) але цього літа та осені я активно заготовляю всілякі компотики-салатики на зиму :-)))

Вирішила поділитися з вами рецептом бурячкового салату, який вийшов у мене методом "проб та помилок"

Кілька раз робила, щось додавала, міняла пропорції.... і врешті зупинилась на тому, що мені особливо до смаку :)
Отож, промиємо червоні буряки та відваримо їх з шкіркою в злегка підсоленій воді. Варити дуже довго не потрібно, аби не були занадто м'якими. Якщо небагато буряків, то не більше 40 хв., якщо ж більше, то відповідно більше часу.
Чистимо шкірку буряків і тоді зважуємо.

На 1 кг. відварених чищених буряків - 50 гр. часнику.
Буряки ріжу соломкою (останній раз робила це сіточкою для нарізання салатів - набагато швидше :-))
Часник подрібнюю в блендері (можна просто покришити ножиком дрібно)
Перемішую буряки з часником і розкладаю в банки (намагаюсь тісненько, трішки втрамбвую)
Діла заливаю розсолом (на 1 л. води - 50 гр. солі і 100 гр. оцту  - літри вистачає мені на 10 півлітрових баночок салату)
Ставлю банки разом з кришками стерилізуватись (півлітрові - 10 хв. літрові - 15-20 хв.) і закриваю.
Споживати краще не раніше, ніж через 5 днів (або пройшла повна ферментація).

Не скажу, що раніше була любителькою буряків, проте цей салат можу їсти щодня, такий він мені смачний :-)

А що ви особливо полюбляєте заготовляти на зиму? Поділіться рецептиками та враженнями :-)

"Каштановий вальс" або другий комплект з осінньої колекції

Сьогодні презентую вам новий комплект з колекції "Танець осені"
Комплект складається з сумочки та стильного шарфа.

І якщо сумочка за фасоном та розмірами не відрізняється від попередниці, то шарф цього разу підшитий трикотажним полотном, а також він значно довший і звужений посередині, для зручності. Завдяки довжині 112 см шарф можна обмотати двічі навколо шиї.

Застібається шарф на кнопку, а ґудзики лише для декору

 Прогуляюсь з новим комплектом...
В Рукодільну кав'ярню

Блог Дивні Штучки

А також завітаю на осіннє чаювання до Івіти

Цього разу на чаювання я принесла сирні кільця

1 кг творогу

1 склянка сметани

2 яйця

0,5 склянки цукру

1 чайна ложка соди.

Замішую це все мукою аби можна було розкатати та вирізати кільця (зовнішнє склянкою, внутрішнє стопочкою :-))

Обжарюю у глибокій сковорідці у великій кількості жиру (саме смальцю, бо на олії мені категорично не подобаються).

Коли схолонуть посипаю пудрою... і ховаю собі кілька штучок, бо зникають прямо на очах :-)))

Перший "Танець осені" - "Калиновий гопак"

Осінь - пора яскравого розмаїття кольорів та фактур.
У майстерні LaRisa ми підготували чарівним панянкам стильні аксесуари для цієї пори року.
Якщо ви не боїтеся експериментувати з кольорами і формами та не соромитеся розбавляти сіру буденність яскравими кольорами та новими формами, то колекція "Танець осені" - створена для вас!

Яскравий "Калиновий гопак" вже у продажу.

Ми вирішили за вас проблему підбору аксесуарів.
Тепер до зручної вишитої сумочки через плече, яка просто необхідна у осінньому арсеналі майстерня LaRisa пропонує у комплект стильний картатий шарф, утеплений флісом.
Розміри шарфу - 26х77 см. Застібається на 2 ґудзики за допомогою замшевих петель.

Сумочка всередині обладнана двома кишенями - накладною, та потаємною на замку

Бажаєте придбати? Заходьте у ВК або ФБ

А я поки прогуляюссь з новими аксесуарами...
В Рукодільну кав'ярню

Блог Дивні Штучки

А також завітаю на осіннє чаювання до Івіти

І візьму з собою солоденьке - запечені яблучка з сиром - найпростіший осінній десерт!
Достатньо лише помити яблучка та вийняти середину, а потім отвір наповнити сиром (я розбиваю в сир одне яйце, сиплю трішки цукру та кориці і гарненько перемішую).Поставити в духовку на 5-10 хв. і десерт готовий!
Я зазвичай печу на великій деці і потім декілька яблук залишаю у холодильнику. Наступного дня вони гарно смакують і у якості холодного десерту... особливо якщо зверху потерти шоколадом:-)

Смачного!

Осінній вінок, нові тканинки і шарлотка

Маю тепер на дворових дверях нову прикрасу до осені :)

Основу колись давно скрутила з привезеної верби, вона вже встигла висохнути та позбутися не зовсім приємного запаху. 

Люблю вересень... вже пахне осінню, але можна ще насолодитися теплом :-)

На календарі - осінь, на дворі - літо, а у майстерні LaRisa - нові тканинки
Теплі відтінки, шерстяні фактури та клітинка віщують незабаром народження "осінніх" аксесуарів.

А ще у нас тапер частенько буде шарлотка :-)

Користуюсь ось цим рецептом

Щоправда люблю готову шарлотку посипати корицею і пудрою :-)
Ніколи не переймаюсь, коли яблучка пристають до дна - акуратно одразу відділяю їх силіконовою лопаткою і викладаю в прогалини, де вони мали б бути... доки шарлотка схолоне ці яблучка "приліпляться" на свої місця.

Один мінус у цього смаколика - вистачає лише на одне чаювання :-)

От я з нею і завітаю на чаювання до Івіти
Помандрую також у кав'ярню до дівчат

Мішок добра

Напевно, кожна господиня намагається прикрасити своє оточення. Маленькі дрібнички, виконані натхненно та з любов'ю, роблять звичайні буденні дні яскравішими та барвистішими

Ми вишиваємо маленькі сюжетики на кухонних полотенцях, майструємо клаптикові прихватки та рукавички, плетемо мереживні серветки, шиємо різноманітні торбинки та мішечки. А якщо мішечок має розміри 40х70 см.? :-)

Це - вже справжній такий МІХ! Такий можна поставити на видному місці і любуватися (зрештою, потрібно ще й мати те місце для такого мішка  :-))
Власниця цього вишитого красеня зберігатиме в ньому цукор.... не просто насипом :-) а фасованим у різноманітної форми та розміру паперових пакетиках - колекцію цукрових пакетиків з різноманітних кав'ярень, барів та готелів :-)

Мені він нагадує якийсь казковий мішок... А ще, я просто в захваті від цих маків! Вишивати їх - одне задоволення!

Чорничної любові пост

Чорниці я люблю... їсти... в будь-якому вигляді.

Чи то ціленькими, присипаними цукром... чи то у вареничках, чи то у пиріжках... чи то засушеними, замість цукерок... чи то з морозивом, чи зі сметанкою... чи то у чудернацьких десертах...

Але я зовсім не люблю їх збирати... от суниці - люблю, а чорниці - зовсім ні...

Можливо, тому що бабусине село, у якому пройшло все моє "канікульне" дитинство, було оточене лісами з суницями, малиною та дерлинами (і там зовсім не було чорниць). По чорниці доводилось їхати далеченько. Для цього потрібно було вдосвіта встати, одягнути чоботи (бо ж роса) і на сусідській підводі, куняючи, подорожувати через поля та ліси до "чорничних галявин".

 У таку подорож вирушали господині з усієї вулиці (скільки поміщалось на одній підводі :-))
Тому додому повертались лише тоді, коли всі наповнювали свій посуд чорницями. Я ніколи не розуміла, чому серед цього "посуду" зазвичай були 10-ти літрові відра, а не, приміром, трилітрові відерця (було б значно швидше :-))
От я (лише тричі побувавши в такій "експедиції") мала при собі саме таке 3-літрове відерце... і як же довго воно наповнювалось!!!

Так, сусідки постійно повчали мене, аби не видмухувала так ретельно листочки з ягід, мовляв, дома уже перебереш... але я так не вміла, мої ягоди у відерці повинні були бути чистими, незасміченими... саме тому, поки я дозбирувала своє відерце, мої "партнерки" уже бережно пов'язували марлею свої вщерть наповнені "дійниці" (так називали відерця, часто емальовані зсередини, у які доїли корів, вони були трішки меншими, ніж відра на воду, і легшими, відповідно). "Марлеві пов'язки" були потрібні, аби не розсипати ягоди під час подорожі додому. 

Якщо дорогою "туди" усі мирно куняли і лише зрідка перемовлялися напівпошепки, то зворотній шлях був досить веселим та гамірним. Жіночки та молодиці ділилися своїми життєвими історіями, пліткували, а потім ще й співали :-)

Чи не єдиною приємністю в таких поїздках був "перекус" у лісі (адже виїжджали не снідавши і були у лісі через обідню пору). Яке ж смачне було те сало! А житній хліб, ще теплим завернутий у клапоть бавовняної тканини та потім у торбинку, аби зберегти свіжість, ніколи так не смакував вдома! 

Тепер моя рідня, яка чудово поінформована стосовно моєї нелюбові до процесу "заготівлі" чорниць, справно обдаровує мене то відерцем, то мисочкою цих ягід :-) Тому я можу поекспериментувати з кольорами та формами під час приготування десертів :-)

На фото - знову ж клафуті, як і минулого разу, тільки тепер з чорницями

Вітамінного вам літа!!!

І знову я до Юліного проекту Rustic Summer  :-)

Полуничний сезон

В дитинстві щоразу літо для нас починалося зі збору речей та переїзду на три місяці до бабусі у село.

А там нас завжди найпершими зустрічали полунички :-)
Доволі серйозних розмірів грядка, на якій мирно сусідували зелені зубчасті листочки з пузатими червонобокими ягодами. А подекуди з-під листя декілька біленьких квіточок підморгували нам своїми сонячними серединками.

Щоранку ми наввипередки бігли на город з мисочками аби назбирати до сніданку ягід.

Зрозуміло, що до посудини потрапляли далеко не всі віднайдені спілі полуниці, адже найбільші, найсоковитіші екземпляри миттю опинялися в роті :-)

Бабуся лише тихенько посміхалася кутиками очей, коли помічала на писках малих онуків червоненькі сліди "злочину" :-)

Ягоди слід було ретельно промити від піску та очистити від листячка... а тоді починалися дива, адже щоразу полуниці смакували по-новому...

Чи то ціленькими ягідками, вмоченими в гірку з кристаликів цукру... чи то перетертими з цукром та сметанкою, обмокаючи туди великий кусень запашної булки... чи то разом з пшоняною кашею, звареною на молоці... чи то розімлілі ягоди всередині свіжоспечених пиріжків... 

А у мене сьогодні, окрім спогадів про щасливе дитинство, клафуті з полуницею :-)

Знову за рецептом від Андрія
Тільки я пекла в мультиварці.... можливо, саме тому тут так чудернацько загнулися краї.. Вийшло доволі гарно і не менш смачно! :-)

І звичайно ж, я не можу оминути Юліного проекту Rustic Summer  :-)

А ще завітаю у Оксанину кав'ярню :)