Дитячий рюкзачок

Вже неодноразово говорила, що люблю такі замовлення, які заставляють працювати мій мозок :-)

Здається, рюкзаки я ж уже шила, але тут потрібен був особливий підхід, адже власником цього буде маленька дівчинка. Потрібно, щоб і зручно, і красиво, і з цікавими детальками.

Коли дістала з шухляди тканину, майбутній образ склався у уяві за лічені секунди

 Тут і аплікація на клапані з морозивом, і кишеньки маленькі ззовні, прикрашені гудзичками-морозивом, і резинка замість шнурівок для затягування, і тасьма-змійка для декору, і мереживо.
Одним словом, рюкзачок я пошила швидко, замовниця залишилась задоволена, обдарована малеча теж :-)
А ви - можете роздивитись ще трішки фотографій...

Костюмчик для маленької модниці

Зараз моя улюблена пора - діти розважаються у бабусь, городи вже посаджені і посапані а збирати врожай ще рано :-), надворі теплоооооо.

І я тихенько медитую над новими замовленнями, паралельно готуючи дітям смаколики, запиваючи м'ятно-лимонними прохолодними напоями та інколи відволікаюсь, щоб пошити комусь із дітвори чергову обновку із залишків тканин :-)

 Бавовняний костюмчик для племінниці пошився "на одному диханні" :-)
Блузочка з комірцем-обманкою, на кнопочках та з рукавами-крильцями

Спідничка просто на резинці :-)

 Ну, і в комплект, звичайно - сумочка :-)

Зараз буду з'являтися частіше :-)
Рада, що ще не всі перебралися з блогосвіту в Інстаграм :)

Відмічусь у Оксани в кав'ярні :)

Чорничної любові пост

Чорниці я люблю... їсти... в будь-якому вигляді.

Чи то ціленькими, присипаними цукром... чи то у вареничках, чи то у пиріжках... чи то засушеними, замість цукерок... чи то з морозивом, чи зі сметанкою... чи то у чудернацьких десертах...

Але я зовсім не люблю їх збирати... от суниці - люблю, а чорниці - зовсім ні...

Можливо, тому що бабусине село, у якому пройшло все моє "канікульне" дитинство, було оточене лісами з суницями, малиною та дерлинами (і там зовсім не було чорниць). По чорниці доводилось їхати далеченько. Для цього потрібно було вдосвіта встати, одягнути чоботи (бо ж роса) і на сусідській підводі, куняючи, подорожувати через поля та ліси до "чорничних галявин".

 У таку подорож вирушали господині з усієї вулиці (скільки поміщалось на одній підводі :-))
Тому додому повертались лише тоді, коли всі наповнювали свій посуд чорницями. Я ніколи не розуміла, чому серед цього "посуду" зазвичай були 10-ти літрові відра, а не, приміром, трилітрові відерця (було б значно швидше :-))
От я (лише тричі побувавши в такій "експедиції") мала при собі саме таке 3-літрове відерце... і як же довго воно наповнювалось!!!

Так, сусідки постійно повчали мене, аби не видмухувала так ретельно листочки з ягід, мовляв, дома уже перебереш... але я так не вміла, мої ягоди у відерці повинні були бути чистими, незасміченими... саме тому, поки я дозбирувала своє відерце, мої "партнерки" уже бережно пов'язували марлею свої вщерть наповнені "дійниці" (так називали відерця, часто емальовані зсередини, у які доїли корів, вони були трішки меншими, ніж відра на воду, і легшими, відповідно). "Марлеві пов'язки" були потрібні, аби не розсипати ягоди під час подорожі додому. 

Якщо дорогою "туди" усі мирно куняли і лише зрідка перемовлялися напівпошепки, то зворотній шлях був досить веселим та гамірним. Жіночки та молодиці ділилися своїми життєвими історіями, пліткували, а потім ще й співали :-)

Чи не єдиною приємністю в таких поїздках був "перекус" у лісі (адже виїжджали не снідавши і були у лісі через обідню пору). Яке ж смачне було те сало! А житній хліб, ще теплим завернутий у клапоть бавовняної тканини та потім у торбинку, аби зберегти свіжість, ніколи так не смакував вдома! 

Тепер моя рідня, яка чудово поінформована стосовно моєї нелюбові до процесу "заготівлі" чорниць, справно обдаровує мене то відерцем, то мисочкою цих ягід :-) Тому я можу поекспериментувати з кольорами та формами під час приготування десертів :-)

На фото - знову ж клафуті, як і минулого разу, тільки тепер з чорницями

Вітамінного вам літа!!!

І знову я до Юліного проекту Rustic Summer  :-)

Комплект "Сучасна старовина"

Чим продиктований такий оксюморон у назві? Та власне усім :-)

Алже в цьому комплекті співіснують такі протилежності... дизайн та форма доволі сучасна, а от узор вишивки старовинний... та й, власне, льон - теж матеріал не новий :-)

Традиційний льон, традиційний червоно-чорний орнамент, і вже традиційні для мене клатч та обкладинка на паспорт.

Такі аксесуари порадують кожну українську (та, на певно, і не тільки :-)) панянку

Відмічусь у Оксани в кав'ярні :)

Полуничний сезон

В дитинстві щоразу літо для нас починалося зі збору речей та переїзду на три місяці до бабусі у село.

А там нас завжди найпершими зустрічали полунички :-)
Доволі серйозних розмірів грядка, на якій мирно сусідували зелені зубчасті листочки з пузатими червонобокими ягодами. А подекуди з-під листя декілька біленьких квіточок підморгували нам своїми сонячними серединками.

Щоранку ми наввипередки бігли на город з мисочками аби назбирати до сніданку ягід.

Зрозуміло, що до посудини потрапляли далеко не всі віднайдені спілі полуниці, адже найбільші, найсоковитіші екземпляри миттю опинялися в роті :-)

Бабуся лише тихенько посміхалася кутиками очей, коли помічала на писках малих онуків червоненькі сліди "злочину" :-)

Ягоди слід було ретельно промити від піску та очистити від листячка... а тоді починалися дива, адже щоразу полуниці смакували по-новому...

Чи то ціленькими ягідками, вмоченими в гірку з кристаликів цукру... чи то перетертими з цукром та сметанкою, обмокаючи туди великий кусень запашної булки... чи то разом з пшоняною кашею, звареною на молоці... чи то розімлілі ягоди всередині свіжоспечених пиріжків... 

А у мене сьогодні, окрім спогадів про щасливе дитинство, клафуті з полуницею :-)

Знову за рецептом від Андрія
Тільки я пекла в мультиварці.... можливо, саме тому тут так чудернацько загнулися краї.. Вийшло доволі гарно і не менш смачно! :-)

І звичайно ж, я не можу оминути Юліного проекту Rustic Summer  :-)

А ще завітаю у Оксанину кав'ярню :)

Клатч "Глазурований джем"

Хоч літо поки що і не літо зовсім... ну, як назвати його літом, коли на термометрі максимум +15, надворі дощ і вітер, а тобі постійно хочеться теплого чаю та закутати ноги у вовняні шкарпетки? :-(

Проте, душа прагне яскравих кольорів! Можливо, так вона закликає тепло :-)

Таким чином у мене під натхнення створився новий клатч- конверт.

Візерунок білим мені нагадує глазуроване печиво... тільки попередньо те печиво щедро покрили джемом, наприклад, малиновим, а вже потім за допомогою білої глазурі вимальовували візерунки

Теплого вам літа!!!

Завітаю у Оксанину кав'ярню :)

Комплект "Весняний"

Чому саме весняний? Можливо тому, що квіточки ці нагадують мені, якщо не яблуневий, то жасминовий цвіт :-) А можливо тому, що вишивалися вони насправді весною...

 Гаманець та ключниця для дівчинки. В гаманці цього разу спробувала кишеньки для карток із фетру - сподобалось (менше мороки та акуратніше виглядає). Усе інше - як завжди :-)

Думаю, завтра я знову завітаю до вас із своїми гастрономічними експериментами :-)

"З миру по нитці". Смачне літо

Трішки закинула я свою рубрику і тому вирішила виправитись :-)
Сьогоднішню публікацію в рубриці "З миру по нитці" присвячую смаколикам. Точніше нещодавно відкритому для себе сайту з неймовірними рецептами (від зовсім простих до надзвичайно екзотичних), чудовими порадами та надихаючими фото.
А наприкінці - трішки музики :-)

Таке собі відкриття червня - блог "зі смаком" - Andy Chef

Власне, сам Андрій позиціонує свій блог таким чином:

"Мне нравится вдохновлять людей. Если, открыв мой блог, Вы захотели что-то приготовить, поехать в путешествие или изменить жизнь, значит, цель достигнута! 

Это блог о хороших рецептах с пошаговыми фото, о секретах и кулинарных трюках, интересных книгах и нужных инструментах, путешествиях, фотографии и не только."

Особисто я осилила поки що лише розділ "Десерти" :-) В пошуках яких, власне і набрела на цей блог :-)

Вчора у нас був Полуничний Чіз-кейк за рецептом Андрія

Малину я замінила полуницею, з сиром особливо не заморочувалась і звичайний творог перетерла крізь сито. В іншому - практично слідувала за рекомендаціями (тільки значно зменшила порції, адже розбірна форма була у мене лише діаметром 14 см.)

Надзвичайно сподобалось те, що не потрібно окремо пекти корж для основи!!! Подрібнене печиво та масло - ось вам і основа :-) Тепер частіше готуватиму десерти, що вимагають пісочного коржика на дні :-)
Експеримент вдався!
Щоправда я не змогла дочекатись поки він остаточно охолоне і розрізала для фото зарано, тому трішки потекла полуниця всередині... але після ночі в холодильнику - все було ок!
Десерту в діаметрі 14 см. нам цілком вистачило на 4 особи до чаю.
Хоча, ніде правди діти, якби було більше, навряд чи шматочок залишився б :-))))

Раніше пекла торт "Червоний оксамит" - теж вдався на славу (хоч і не червоний за відсутності барвника :-)). Такий "мокренький", як я і люблю :-)

Сьогодні у нас буде Клафуті з полуницею. А чим зараз ласуєте ви?

А на завершення поділюся ще одним червневим відкриттям - квартет "Акорд" з Тернополя

Отак буває: сидиш собі вечірком, користуючись відсутністю дітей, ласуєш морозивом з шоколадною стружкою та попиваєш власноруч приготований безалкогольний "Мохіто"... однією рукою клацаєш комп'ютерною мишкою... і раптом.... натрапляєш на неймовірний квартет!
До цього дня була переконана, що окрім голосу свого чоловіка, я закохана лише у два чоловічі голоси... а ні! Тепер ще цілих чотири додалося до списку

Ось їх канал на Ютюбі та сторінка на Фейсбуці

До зустрічі :-)