"Стигла вишня" - продовження колекції "Summer Nature"

Привіт.

У нас задощило та похолодало... тому залишається лише вишивати :-)
Отож, у мене продовження колекції "Summer Nature"...

Сьогодні глибоко-насичена і водночас грайлива сумочка "Стигла вишня"

А ви в дитинстві робили модні сережки з подвійної гілочки з ягідками вишень?
А вправлялися у влучному попаданні вишневою кісточкою в ціль?
А доводилось відвойовувати найстигліші ягоди у шпаків та горобців?
Значить у вас було нормальне дитинство :-)

Цього року у нас поганий урожай вишень, вистачило лише на декілька баночок компоту на зиму... От всі мої "вишневі" асоціації вилилися в сумочку, яка збереже на весь рік ваші спогади про соковиті ягоди, незважаючи на врожай :-)

 Розміри: 20х16х6 см. довжина ремінця - 120 см.. (ремінець не регулюється). Застібка - портфельний замок.

 Поки що сумочка продається

І знову я завітаю до Юліного проекту Rustic Summer  :-)

Літо - пора метеликів

Ще один метелик до колекції "Юний джентльмен" :-)

Сумочки з колекції "Summer Nature"

Мабуть, усі ми любимо літо... Можливо, тому що ще з дитинства літо асоціювалося з канікулами, веселим відпочинком у сільській місцевості, поїздками до моря, річки, походами до лісу по ягоди, гриби... просто на прогулянку...

І кожному з нас хочеться залишити собі щось на згадку про чергове літо, аби холодними осінніми і зимовими вечорами зігріватись цими спогадами.
Для когось - це посудина з морським піском та мушлями, для когось - засушені квіти чи трави поміж сторінок улюбленої книги, або баночка смачного джему із власноруч зібраних ягід. А ще - "букетики" чебрецю, м'яти, ромашки та липового цвіту для чаю; бочечка з солоними огірочками у погребі; безліч теплих світлин у альбомі; нові контакти у телефонній книзі...
Цьогоріч, окрім усього іншого, я вирішила залишити спогади про літо у вигляді серії сумочок "Summer Nature"

Невеличкі, доволі вмісткі, легенькі - саме те для літніх прогулянок.

Усі вони пошиті за однією викрійкою та мають однаковий вишитий орнамент на клапані, проте відрізняються кольорами та незначними деталями.
Перша - сумочка "Лісовий мох "

Наступна - "Волошкове поле"

Ще дві зараз в роботі :-)

Отож, далі буде...

І знову я завітаю до Юліного проекту Rustic Summer  :-)
А ще - до Рукодільної кав'ярні

Літній букет обкладинок

Мабуть, я так втомилася від обкладинок на паспорт за минулі два роки, що тепер навіть не всі фотографую :-)
Але деякі все ж потрапляють у об'єктив...
Покажу і вам цих "щасливчиків"

серія "Трояндова спека"

Сьогодні показую перший клатч з нової серії "Трояндова спека"

Усього буде три... з абсолютно однаковою вишивкою, але в різних кольорах :-)

Насправді, я не дуже люблю троянди... звичайні, які повсюди у квіткових магазинах... а от маленькі плетючі (як на фото), або кущові якісь цікаві, дуже навіть полюбляю.
Пам'ятаю, у бабусі за погребом був невеличкий квітник, добру частину якого займав кущ "ружі"(так його називала бабуся). Він був такий здоровенний, що переріс паркан і схилявся над воротами у двір. Той кущ був першим, хто зустрічав нас по приїзду до села :-) Потрібно було вийти з машини аби прочинити ворота і обов'язково привітатись з "ружами" :-)

Ці квіти мали просто неймовірний медовий аромат і тому над кущем постійно кружляли рої бджіл... А ще дівчата та хлопці любили збиратися вечорами саме на лавці біля нашого паркану, адже можна було цілий вечір насолоджуватися приємними пахощами...

Тітка завжди просила нас назбирати їй пелюсток з тієї ружі, а потім пригощала дивовижно смачним варенням... а ми смакували і ніяк не могли повірити, що воно зварене з наших улюблених троянд...

Далі буде...


І знову я завітаю до Юліного проекту Rustic Summer  :-)
А ще завітаю до Рукодільної кав'ярні

Дитячий рюкзачок

Вже неодноразово говорила, що люблю такі замовлення, які заставляють працювати мій мозок :-)

Здається, рюкзаки я ж уже шила, але тут потрібен був особливий підхід, адже власником цього буде маленька дівчинка. Потрібно, щоб і зручно, і красиво, і з цікавими детальками.

Коли дістала з шухляди тканину, майбутній образ склався у уяві за лічені секунди

 Тут і аплікація на клапані з морозивом, і кишеньки маленькі ззовні, прикрашені гудзичками-морозивом, і резинка замість шнурівок для затягування, і тасьма-змійка для декору, і мереживо.
Одним словом, рюкзачок я пошила швидко, замовниця залишилась задоволена, обдарована малеча теж :-)
А ви - можете роздивитись ще трішки фотографій...

Костюмчик для маленької модниці

Зараз моя улюблена пора - діти розважаються у бабусь, городи вже посаджені і посапані а збирати врожай ще рано :-), надворі теплоооооо.

І я тихенько медитую над новими замовленнями, паралельно готуючи дітям смаколики, запиваючи м'ятно-лимонними прохолодними напоями та інколи відволікаюсь, щоб пошити комусь із дітвори чергову обновку із залишків тканин :-)

 Бавовняний костюмчик для племінниці пошився "на одному диханні" :-)
Блузочка з комірцем-обманкою, на кнопочках та з рукавами-крильцями

Спідничка просто на резинці :-)

 Ну, і в комплект, звичайно - сумочка :-)

Зараз буду з'являтися частіше :-)
Рада, що ще не всі перебралися з блогосвіту в Інстаграм :)

Відмічусь у Оксани в кав'ярні :)

Чорничної любові пост

Чорниці я люблю... їсти... в будь-якому вигляді.

Чи то ціленькими, присипаними цукром... чи то у вареничках, чи то у пиріжках... чи то засушеними, замість цукерок... чи то з морозивом, чи зі сметанкою... чи то у чудернацьких десертах...

Але я зовсім не люблю їх збирати... от суниці - люблю, а чорниці - зовсім ні...

Можливо, тому що бабусине село, у якому пройшло все моє "канікульне" дитинство, було оточене лісами з суницями, малиною та дерлинами (і там зовсім не було чорниць). По чорниці доводилось їхати далеченько. Для цього потрібно було вдосвіта встати, одягнути чоботи (бо ж роса) і на сусідській підводі, куняючи, подорожувати через поля та ліси до "чорничних галявин".

 У таку подорож вирушали господині з усієї вулиці (скільки поміщалось на одній підводі :-))
Тому додому повертались лише тоді, коли всі наповнювали свій посуд чорницями. Я ніколи не розуміла, чому серед цього "посуду" зазвичай були 10-ти літрові відра, а не, приміром, трилітрові відерця (було б значно швидше :-))
От я (лише тричі побувавши в такій "експедиції") мала при собі саме таке 3-літрове відерце... і як же довго воно наповнювалось!!!

Так, сусідки постійно повчали мене, аби не видмухувала так ретельно листочки з ягід, мовляв, дома уже перебереш... але я так не вміла, мої ягоди у відерці повинні були бути чистими, незасміченими... саме тому, поки я дозбирувала своє відерце, мої "партнерки" уже бережно пов'язували марлею свої вщерть наповнені "дійниці" (так називали відерця, часто емальовані зсередини, у які доїли корів, вони були трішки меншими, ніж відра на воду, і легшими, відповідно). "Марлеві пов'язки" були потрібні, аби не розсипати ягоди під час подорожі додому. 

Якщо дорогою "туди" усі мирно куняли і лише зрідка перемовлялися напівпошепки, то зворотній шлях був досить веселим та гамірним. Жіночки та молодиці ділилися своїми життєвими історіями, пліткували, а потім ще й співали :-)

Чи не єдиною приємністю в таких поїздках був "перекус" у лісі (адже виїжджали не снідавши і були у лісі через обідню пору). Яке ж смачне було те сало! А житній хліб, ще теплим завернутий у клапоть бавовняної тканини та потім у торбинку, аби зберегти свіжість, ніколи так не смакував вдома! 

Тепер моя рідня, яка чудово поінформована стосовно моєї нелюбові до процесу "заготівлі" чорниць, справно обдаровує мене то відерцем, то мисочкою цих ягід :-) Тому я можу поекспериментувати з кольорами та формами під час приготування десертів :-)

На фото - знову ж клафуті, як і минулого разу, тільки тепер з чорницями

Вітамінного вам літа!!!

І знову я до Юліного проекту Rustic Summer  :-)

Комплект "Сучасна старовина"

Чим продиктований такий оксюморон у назві? Та власне усім :-)

Алже в цьому комплекті співіснують такі протилежності... дизайн та форма доволі сучасна, а от узор вишивки старовинний... та й, власне, льон - теж матеріал не новий :-)

Традиційний льон, традиційний червоно-чорний орнамент, і вже традиційні для мене клатч та обкладинка на паспорт.

Такі аксесуари порадують кожну українську (та, на певно, і не тільки :-)) панянку

Відмічусь у Оксани в кав'ярні :)

Полуничний сезон

В дитинстві щоразу літо для нас починалося зі збору речей та переїзду на три місяці до бабусі у село.

А там нас завжди найпершими зустрічали полунички :-)
Доволі серйозних розмірів грядка, на якій мирно сусідували зелені зубчасті листочки з пузатими червонобокими ягодами. А подекуди з-під листя декілька біленьких квіточок підморгували нам своїми сонячними серединками.

Щоранку ми наввипередки бігли на город з мисочками аби назбирати до сніданку ягід.

Зрозуміло, що до посудини потрапляли далеко не всі віднайдені спілі полуниці, адже найбільші, найсоковитіші екземпляри миттю опинялися в роті :-)

Бабуся лише тихенько посміхалася кутиками очей, коли помічала на писках малих онуків червоненькі сліди "злочину" :-)

Ягоди слід було ретельно промити від піску та очистити від листячка... а тоді починалися дива, адже щоразу полуниці смакували по-новому...

Чи то ціленькими ягідками, вмоченими в гірку з кристаликів цукру... чи то перетертими з цукром та сметанкою, обмокаючи туди великий кусень запашної булки... чи то разом з пшоняною кашею, звареною на молоці... чи то розімлілі ягоди всередині свіжоспечених пиріжків... 

А у мене сьогодні, окрім спогадів про щасливе дитинство, клафуті з полуницею :-)

Знову за рецептом від Андрія
Тільки я пекла в мультиварці.... можливо, саме тому тут так чудернацько загнулися краї.. Вийшло доволі гарно і не менш смачно! :-)

І звичайно ж, я не можу оминути Юліного проекту Rustic Summer  :-)

А ще завітаю у Оксанину кав'ярню :)

Клатч "Глазурований джем"

Хоч літо поки що і не літо зовсім... ну, як назвати його літом, коли на термометрі максимум +15, надворі дощ і вітер, а тобі постійно хочеться теплого чаю та закутати ноги у вовняні шкарпетки? :-(

Проте, душа прагне яскравих кольорів! Можливо, так вона закликає тепло :-)

Таким чином у мене під натхнення створився новий клатч- конверт.

Візерунок білим мені нагадує глазуроване печиво... тільки попередньо те печиво щедро покрили джемом, наприклад, малиновим, а вже потім за допомогою білої глазурі вимальовували візерунки

Теплого вам літа!!!

Завітаю у Оксанину кав'ярню :)